Іспаська ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Миколи Марфієвича

Get Adobe Flash player

Навчально-виховний процес

Привітання

!!! Вітаємо !!!
З Днем народження 
Демчук Ангеліну Василівну

Картинки по запросу витаемо

 

Будинок директора школи Сенюка, в якому розміщалася школа у другій половині XIX ст. Тепер - це жилий будинок.

1860 рік - рік заснування школи в селі Іспас. В той час край пере­бував у складі Австро-Угорської імперії. Навчання велось німецькою та частково українською мовами. Учні навчались в арендованих при­міщеннях священика Вінницького, Штеф'юка та інших. Перше при­міщення школи за часів Австрії знаходилось у будинку колишнього директора школи Сенюка. Але, на жаль, до школи ходило мало учнів. Нестатки заставляли дітей наймитувати. У своєму звіті «Про стан ос­віти у Вижницькому повіті» колишній інспектор шкіл, відомий пись­менник Юрій Федькович, відвідавши в 1876 році школу, писав: «В селі Іспас є 186 хлопчиків і дівчаток шкільного віку, записано у школу - 48, школу відвідують – 15.

 

В 1890 році іспаські школярі справили новосілля. Було збудовано нове приміщення школи, в якому діти навчались аж до 1982 року.

Зараз у даному приміщенні розташована дошкільна установа «Берізка».

Вчителі того часу були  високоосвічені люди, інтелігентні, які по-справжньому дбали про освіту юних іспасчан. Вони організували  хати –читальні, театральні студії, самі виконували ролі, Це був період, коли цісарський уряд Австрії, слід віддати йому належне, поряд із введенням німецької мови, своєї культури, дозволяв вводити в школах і в побуті українську мову й культуру.

У роки панування на Буковині румунських властей проводилась політика насильницької румунізації. Українська мова фактично забо­ронялась. У чотирьох початкових класах села навчання велось тільки румунською мовою. «Ворбіць романеск» звучало як на уроках, так і на перервах, адже навчання селянських дітей румунської мови було головним завданням того часу.

Фото 30-х років. Аурел Скалат, директор школи, та Сава Попу серед дітей-учасників художньої самодіяльності. Діти одягнуті в румунський національний одяг.

 

 

Подружжя Тарновецьких. Іларіон Гаврилович та Ольга Іванівна працювали в школі з 1922 до 1958 року. Іларіон Гаврилович віддав директорській роботі 40 років в Іспаській семирічній школі Горішнього кута

 

 

 

 

Навчання дітей румунської мови й традиціям проводилось і в позакласній виховній роботі. Школярі залучались до участі у хорі, танцювальних гуртках.

Бідність панувала всюди. Шмат мамалиги в торбі - то був весь харч школяра, а поношений кептарик, запаска - у свято й про будень - то був весь дитячий одяг.

28 червня 1940 року румунські власті втекли з Іспаса. Почались корінні зміни і в культурному житті села. Замість румунських шкіл органи народної освіти відкрили українську семирічну і чотири початкові школи. Держава виділила значні кошти для ліквідації неписьменності серед дорослого населення. За парти сіли 283 неписьменні і 55 малописьменних жителів села. Широко розгорнулась культурно-масова робота. Було відкрито клуб, хату-читальню та масову бібліотеку. При клубі працювали політосвітній, військово-оборонний, фізкультурний, драматичний, хоровий і музичний гуртки. Влаштовувались концерти, читались лекції.

Економічні та культурно-освітні перетворення на селі було перервано гітлерівською навалою. Знову румунська сигуранца своїм чоботом топтала Північну Буковину.

Українські вчителі зазнавали повсякденних гонінь. І.Г.Тарновецький та О.І Тарновецька були звільнені з роботи. Знову звучало знайоме всім «Ворбіць романеск» аж до 1 квітня 1944 року, коли німецько-румунські власті були вигнані з села.

Одразу ж після визволення, після майже трирічної перерви знову почали працювати школи, клуб, медичні заклади.

Випадкове зображення:

zzzxxx111 5.JPG

Счетчик посещений

222157
Сьогодні
Вчора
На цьому тижні
Минулого тижня
В цьому місяці
За попередній місяць
За всі дні
54
116
823
211507
2345
5555
222157

Ваш IP: 34.228.38.35