Іспаський ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. М. Марфієвича

Get Adobe Flash player

Навчально-виховний процес

Привітання

!!!Вітаємо з Днем народження!!!
Малиш Валентину Танасіївну

секретаря-діловода


Рекомендації психолога учням при підготовці до ЗНО

Тренуйся!

Перед офіційним тестуванням варто виконувати якнайбільше опублікованих тестів — просто заради тренування. Не можна навчитись добре вирішувати тести, не виконуючи їх самих, примінюючи цю практику іншими видами контролю і самоконтролю. Ці тренування не тільки призводять до знайомства з типовими конструкціями тестових завдань, а й дають вам інший досвід — самоспостереження й оптимальної саморегуляції під час тестуваня.

Поспішай!

Тренуйся із секундомером у ракух. Порівнюйте час, потрібний для виконання тестів. Обмежуйте його. Без подібних обмежень, що змушують працювати в максимально швидкому темпі, без імітації змагальної ситуації неможливо змоделювати той стресс ( напругу ), що викликає будь-яке тестування.

Випробовуй!

У тренуваннях застосовуйте правильну тактику, тобто додержуйтесь усіх рекомендацій, як правильно вирішувати окреме завдання чи тест у цілому. Наприклад, не слід двічі перечитувати малозрозумілу інструкцію, а треба відразу ж познайомитися з варіантами відповідей. Тоді зміст відповідей прояснить вам, що сааме є необхідним в інструкції до данного завдання. Це конкретний приклад тактики, яку треба випробувати. Її можна освоїти й ефективно застосовувати, тільки активно тренуючись у тестуванні.

Угадуй!

Якщо ви впевнені у виборі, але інтуїтивно можете віддати перевагу якійсь відповіді перед іншими, то інтуїції варто довіряти. Така довіра, як правило, призводить до приросту балів.

Пропускай!

Треба навчитися пропускати важкі чи незрозумілі завдання. Пам’ятайте: у тесті завжди знайдуться такі завдання, з якими ви обов’язкововпораєтесь. Просто нерозумно не дібрати балів тільки тому, що ви недобрались до «своїх» завдань, а застрягли на тих, навчальний матеріал яких вам невідомий. Звичайно така тактика може принести успіх далеко не завжди. Якщо тестпобудований за принципом «сходів» і починаєтьсяз легких запитань, то не варто пропускати всі перші завдання.

Виключай!

Багато завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильну відповідь, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод вилючення дозволяє концентрувати увагу всього на одній-двох ознаках (а це легше), а не відразу на п’ятьох-сімох (що набагато складніше) .

Скорочуй вибір!

Якщо кілька відповідей (1-2) із чотирьох чи п’яти варіантів здаються вам зовсім невідповідними, а інші —підходящимиз рівною ймовірністю, то в цьому випадку правильніше буде не пропускати це завдання, намагатисьвибрати відповідьз інших просто навмання. Шляхом такої тактикиви отримаєте більше балів. Це — теорія ймовірності. Адже «негативнее знання» (про те, яка відповідь свідомо не годиться)- це теж знання, і нерозумно відмолятися від його використання.

Думай тільки про поточне завдання!

Коли ви бачите завдання(питання), забувайте все, що було в попередньому: як правило, завдання в тестах не пов’язані одне з одним, тому знання, які ви застосовували в одному(уже вирішеному вами), як правило не допомогають, а тільки заважаютьсконцентруватись і правильно вирішити інше завдання.

Читай завдання до кінця!

Поспіх не повинен призводити до того, що ви будете намагатись зрозуміти умови завдання з «першими словамим» й добудувати кінцівку у власній уяві. Це вірний спосіб зробити прикрі помилки в найлегших питаннях.

Не засмучуйся!

У будь-якому професійно підготовленому тесті чимало завдань, з якими ви просто не зможете впоратись (так заплановано). Більше того, усі 100% завдань зможуть виконати лише одиниці! Тому ніякого сенсу розхлюпувати емоційну енергію на передчасну досаду.

Навіть, якщо вам здається, що ви допустили занадто помилок і просто завалили тест, пам’ятайте, що дуже часто відчуття є помилковим: при порівнянні ваших результатівз іншими може з’ясуватись, що інші допустили ще більше помилок. У підсумку ви одержите якщо не найвищий бал, то цілком пристойний.

Ця установка особливо знадобиться «круглим відмінникам», які звикли при звичайних методах контролю домагатися максимального результату. Якщо ви хочете стати класним «тестовим бійцем», навчайтесь не тільки наносити удари, а й тримати їх (якщо висловлюватись термінами боксу). Треба категорично відмовитись від «комплексу відмінника», який не звик непохитно переносити окремі локальні невдачі.

Заплануй два кола!

Сплануйте середній час на кожне завдання таким чином, щоб за дві третини (максимум три чверті) сеансу пройти всі завдання «за першим колом». Тоді ви встигнете набрати максимум балів на легких для вас «своїх» завданнях, а потім зможете подумати й добрати щось на важких, які вам спочатку довелося пропустити. (Подібни й рецепт, на жаль не годиться для комп’ютерних тестів, які часто не дозволяють повертатись до попередніх завдань даоі, ніж на один крок.)

 

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

  • Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
  • Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
  • Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.
  • Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
  • Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.
  • Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

  • Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.
  • Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
  • Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
  • Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

Кілька порад батькам замкнутих дітей:

  • Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.
  • Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.
  • Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

Принципи спілкування з агресивними дітьми:

  • Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
  • Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
  • Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.
  • Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».

  • Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
  • Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.
  • Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Як допомогти дитині в умовах дистанційного навчання

У зв’язку з оголошеним в Україні локдауном навчання буде проводитися в дистанційній формі. Звичайно, це додасть стресу учням, педагогам і батькам, які мають тісно долучитися до процесу навчання своїх дітей. 

Однією зі складових стресу є втрата стабільності та структурованості (зрозумілості), яка була, коли дитина відвідувала школу та отримувала знання безпосередньо під контролем учителя. Сьогодні ж саме батьки мають правильно організувати та мотивувати дитину продовжувати працювати і під час дистанційного навчання. Як же зробити це таким чином, щоб не зіпсувати стосунки в родині і не порушити психологічну атмосферу в домі? 

  1. Складіть разом з дитиною чіткий розклад (підйом та відхід до сну, навчальний час, відпочинок, прийом їжі тощо) та дотримуйтеся його.
  2. Організуйте робочу зону для навчання, де дитину не будуть відволікати.
  3. Не забувайте, що дистанційний урок – це також урок, тому учень повинен мати відповідний зовнішній вигляд. Ця умова важлива насамперед для розуміння учня серйозності процесу навчання.
  4. Заохочуйте дитину до спілкування з однокласниками онлайн – це підтримає єдність класу та мотивуватиме до навчання.
  5. Не переносьте свої тривоги та страхи на дитину. Діти швидше адаптуються до нових умов, тому вам не варто постійно говорити їм про свої переживання. 
  6. Помічайте успіхи дитини та правильно мотивуйте її. Дистанційне навчання буде ефективним лише у випадку чіткої мотивації, а не змушування.
  7. Не намагайтеся замінити дитині вчителя, ви – батьки і маєте відповідати лише цій ролі. У випадку незрозумілих питань щодо уроку, звертайтеся за допомогою до педагога. 
  8. Оскільки дитина постійно вдома, її енергія та запал не використовуються, тому можуть виникнути проблеми у спілкування. Заохочуйте дитину до спільної діяльності, як господарської, так і ігрової.

Дистанційне навчання – це процес, який впливає на відносини батьків та дітей, тому слід правильно виставити кордони власного впливу і відповідати лише за власне «коло компетентності».

Як допомогти дитині подолати страх

Всі ми чогось боїмося – і це нормально. Адже, в деяких випадках страх захищає нас від необдуманих і небезпечних дій. Але так буває не завжди, оскільки межа між страхом, де існує реальна загроза, і фобією, дуже тонка. Особливо актуальною проблема страху стає в період катаклізмів, пандемій, і в дитинстві.. Адже всі ми були дітьми і у кожного з нас є хоча б один страх який «переслідує» нас. І кожного разу ми відчуваємо себе дітьми, які нічого не можуть вдіяти із тими емоціями, які виникають у нас, коли ми лише подумаємо про «дитячий страх». Серед основних причин виникнення дитячих страхів можна виділити наступні:

  • конкретні ситуації, які налякали дитину (вкусила якась тварина, потрапила в лікарню тощо). Стійкий характер страхів, які зумовлені конкретною ситуацією, характерний для тривожних, невпевнених у собі дітях;
  • дитяча уява, фантазія. Діти часто під впливом фантазії та сильної уяви можуть вигадувати чудовиська, які ховаються під ліжком чи інших темних місцях;
  • недостатня фізична активність може призвести до виникнення страхів у дітей, тому потрібно пам’ятати, що ігри є кращими «ліками» від страхів;
  • стосунки з однолітками. Так, через негативні стосунки з однолітками, цькування, відсутність друзів у дітей може виникати страх і небажання йти в школу;
  • стосунки з батьками і рідними (негативна внутрішньо сімейна атмосфера; надмірне піклування, гіперопіка; емоційне неприйняття чи відсутність контакту з дитиною; принциповість і велика кількість заборон; наявність страхів і тривожності у батьків; склад сім’ї; ранній вихід матері на роботу; наявність неврозів тощо).

Для того, щоб допомогти дитині подолати страх потрібно враховувати причини його виникнення і дотримуватися наступних правил:

Не применшуйте і не знецінюйте страх дитини. «Тут нема чого боятися, подумаєш, якийсь жук!» – такого типу твердження переконує дитину в тому, що її почуття неправильні, недоречні, а отже, з нею щось не так. Це призводить до виникнення напруженості і тривоги. Тому, краще визнати той факт, що дитина злякалася і поговорити про її почуття. Це допоможе їй швидше звикнути до незнайомого і страшного об’єкту, і страх поступово зникне.

Не переконуйте дитину в протилежному. «Мамо, цей собака злий! Я його боюся!» Часом так хочеться швидко переконати дитину: «Ну чого ти! Собака добра! А ти великий та сміливий, і зовсім не боїшся, правда?» У цьому випадку дитина може розгубитися. З одного боку вона відчуває страх, а з іншого – впевненість у тому, що мама краще знає. Можливо, зараз дитині вдасться побороти відчуття страху, але пригнічений страх повертається з подвійною силою.

Не закликайте до мужності. «Ти ж чоловік! Води він боїться! Іди купайся і не будеш боятися!». Іноді батьки залишають дитину в темній кімнаті, щоб побороти страх темряви. Тоді страх може перерости у жах, адже найближчі люди замість того, щоб захистити, зраджують. В дитини може сформуватися розуміння того, що допомоги немає звідки чекати, довіряти нікому не можна, більш того, це навіть небезпечно.
Не проявляйте агресію. Перелякана дитина потребує підтримки, розуміння. А якщо батьки в такий момент самі поводяться агресивно – кричать, штовхають, смикають за руку – дитина переживає подвійний страх. На рівні інстинкту їй хочеться втекти геть від страшного, а отже, небезпечного об'єкта. Така дилема поставить у глухий кут навіть дорослу людину, а в дитячому мозку це викликає буквально «коротке замикання».

Не прирівнюйте страх до примхи. Дитина не може регулювати свій страх вольовим зусиллям. Тому не можна розглядати дитячий страх як форму капризу. Для дитини її переживання – реальність.

Не карайте дитину за страх. Покарання завжди викликає страх. Страх помножений на ще один страх не навчить дитину мужності. Мужність народжується зсередини як здатність визнати, прожити свій страх і діяти в ситуації свідомо, а не під впливом чужого вольового впливу.

Не ізолюйте дитину від зовнішнього світу. Бажання повністю захистити дитину від страхів – ще одна помилка. Часом дорослі намагаються уникати будь-яких ситуацій, коли дитина може зустрітися з об'єктами, що можуть її налякати. Пам’ятайте, що варто дозволяти дитині «зустрітися» з тим, чого вона боїться, але при цьому обов’язково підтримуйте її, проявляйте турботу і спокій, озвучуйте усе, що відбувається. Це може виглядати приблизно так: «Я бачу, що ти боїшся підходити до цього великого пса! Він справді величезний і дуже сильний порівняно з тобою. Але ми можемо роздивитися його звідси, з безпечної відстані. Давай постежимо. Може, він і не злий? Бачиш, виляє хвостом – значить вітається! Так, він дуже голосно гавкнув! Я теж здригнулася від несподіванки! У нього дуже сильний голос! Може, він каже «здрастуйте» або кличе своїх друзів погратися?».

Якщо ви не можете самостійно допомогти дитині подолати страх – зверніться до спеціаліста. У цивілізованому світі звертатися до психолога чи психотерапевта цілком нормально. Хоча, ми звикли думати, що для того, щоб бути здоровим достатньо харчуватися здоровою і корисною їжею, займатися спортом, вести активний спосіб життя і не мати шкідливих звичок. Але ми забуваємо, що є ще психологічне здоров’я, проблеми з яким позначаються на якості життя і на функціонуванні організму людини. Тому, дбаючи про здоров’я дітей не забувайте про психологічну його складову.

Пам’ятайте, що кожен епізод страху, з яким зустрічається дитина, може допомогти їй повірити в себе, стати сміливішою, навчити довіряти вам і навколишньому світу, але тільки якщо ви точно знаєте, як допомогти їй пройти цей досвід.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Живи вільно

Давно людство перегорнуло сторінки історії, коли у світі панувало рабство. Здавалося б, що у XXI столітті питання торгівлі людьми давно закрите. Але трудове поневолення, змушування до жебракування чи надання сексуальних послуг, незаконна торгівля людськими органами – все це реалії надзвичайно поширеної світової павутини торгівлі людьми.

До Європейського Дня протидії торгівлі людьми практичний психолог Гурина Г.П. провела тренінгові заняття з учнями 10-го класу «Живи вільно».

Учні змогли дізнатися про форми поневолення та експлуатації ; як не потрапити у тенета вербувальників, щоб не стати жертвою їх шахрайських дій. Розігруючи практичні життєві випадки, школярі вчилися розпізнавати та знаходити вихід із ситуацій , що загрожують поневоленням.

Ми народжуємось, щоб бути вільними. Уміння захистити своє життя і свободу – важливий навик для майбутнього школярів.

Випадкове зображення:

zzzzz88888 3.JPG

Счетчик посещений

295720
Сьогодні
Вчора
На цьому тижні
Минулого тижня
В цьому місяці
За попередній місяць
За всі дні
42
46
321
285353
2048
4847
295720

Ваш IP: 3.227.247.17